Що таке імператив? Наказовий спосіб або імператив — це особлива форма дієслова в англійській мові, за допомогою якої можна висловити наказ, прохання, або дати інструкції іншій людині.
Дієслова наказового способу звертаються до другої особи (ти, ви), проте в реченні суб’єкт зазвичай вказувати не потрібно.
Імператив часто використовують при вираженні вимог чи пропозицій, а також для попереджень. Наприклад, в інструкціях чи рецептах, на дорожніх знаках та GPS-навігації.
Дієслова в імперативі не підлягають звичайному відмінюванню. Попри звертання до другої особи, тут потрібно вживати інфінітив.
Ось декілька прикладів:
Stop! — Зупинись!
Don’t do this! — Не роби цього!
Clean you room. — Прибери у своїй кімнаті.
Please tell me your story. — Будь ласка, розкажіть мені свою історію.
Turn right and walk to the end of the street. — Поверніть направо та пройдіть до кінця вулиці.
Preheat the oven to 180 degrees. — Розігрійте духовку до 180 градусів.
Важливо! В залежності від контексту та інтонації наказова форма дієслова може сприйматися як груба чи образлива. Саме тому для пом’якшення смислів використовують слово please та конструкції could you або would you.
Bring me that book. — Принеси мені ту книгу.
Could you bring me that book, please? — Чи могли б ви принести мені ту книгу, будь ласка?
Також для більш люб’язного та неформального звернення імператив можна задати як питання за допомогою словосполучення will you. За смисловими відтінками така фраза буде більш ввічливою, ніж звичайний імператив, але не такою формальною, як з використанням фрази could you.
Bring me that book, will you? — Принесеш мені ту книгу?
Зверніть увагу, це прохання, якому для ввічливості надали форму питання. Хоч і українською воно перекладається як звичайне питання у майбутньому. Словосполучення will you тут по смислах повністю відповідає звичайному please.
Посилені форми імперативу
Щоб більше акцентувати вимогу англійською, перед основним дієсловом імперативу можна поставити дієслово do. З його допомогою можна висловити нетерпіння та посилити наказ.
Do write it up! — Та запиши вже це!
Do help her! — Так допоможи їй!
Також існує інший варіант, в якому разом з наказовою формою вживається займенник you. Він передає тон роздратування і навіть злості під час вимоги чи наказу.
You just shut up! — Замовкни ти вже!
Don’t you dare do this! — Не смій цього робити!
Проте будьте обережні з цими варіантами. Якщо звичайний імператив має нейтральний відтінок, але його все ще можна сприйняти як неввічливість та грубощі, то посилена форма — це вже наказ у досить жорсткій формі, навіть якщо окремо не виділяти його інтонаційно.
Наказова форма першої та третьої особи
Також в англійській існує спеціальна форма наказового способу дієслова для першої особи множини. Вона адресується не тільки до співрозмовника, але й до людини, що її каже. Утворюється вона за допомогою словосполучення let us або його скороченої форми let’s.
Let’s go! — Пішли!
Let us find the answer. — Знайдімо відповідь.
I’m bored. Let’s play something. — Мені нудно. Давай пограємо у щось.
Let’s not eat here again. — Давай не будемо тут більше їсти.
Наказові речення в англійській мові можна використовувати й для третьої особи. Для цього вживають словосполучення let them. Проте в сучасній англійській ця форма вважається специфічною, і в розмові її замінюють більш звичними варіантами.
Let them not cheat during test. — Нехай вони не списують на контрольній.
Don’t let them cheat during test. — Не давай їм списувати на контрольній.
Імператив та зворотний займенник
Наказова форма дієслова зазвичай звертається до другої особи, тому граматично правильні тільки дві форми зворотних займенників: yourself (однина) та yourselves (множина). Усі інші займенники потрібно вживати лише в об’єктному відмінку.
Give me a break. — Дай мені перепочити.
Give yourself a break. — Дай собі перепочити.
Відкривайте секрети англійської мови у школі Speak Up. Приходьте на заняття з викладачем або реєструйтесь прямо на сайті speak-up.com.ua вже зараз.
А ще обов’язково читайте інші цікаві статті у нашому блозі.